— Подарунки! — вибухнув Гемуль. — З кожним новим Різдвом потрібно щораз більше подарунків.
Тремтячою лапою він зробив позначку хрестиком у своєму списку і поквапився далі.
— Почекай! — загукав йому вслід Мумі-троль. — Поясни… А твої рукавиці…
Але Гемуль уже зник у темряві, як і всі ті, хто квапився і шалено хвилювався перед приходом Різдва.
Родина Мумі-тролів і собі мовчки подалася до будинку — шукати подарунки. Мумі-тато вибрав свою найліпшу блешню на щуку, яка лежала у гарненькій коробочці. Написав на ній «Для Різдва» і поклав у сніг. Хропся зняла з ніжки золотий браслетик, важко зітхнувши перед тим, як загорнути його у сріблястий папір. Мумі-мама вийняла зі своєї найпотаємнішої шухляди книжку з кольоровими малюнками, єдину книжку з ілюстраціями в усій долині. Те, що загорнув у святковий папір Мумі-троль, було таким гарним і таким особистим, що він нікому його не показав. Навіть згодом, навесні, Мумі-троль нікому не признався, що то був за подарунок.