Коли ялинка була вже прибрана, повз них знову — на цей раз у протилежному напрямку — промайнула на санках-штовханках Тітка Гемуля. Вона квапилася ще більше, якщо таке можливо…
— Погляньте на нашу ялинку! — гукнув Мумі-троль.
— Дайте спокій! — відбуркнула тітка Гемуля. — Та що з вас взяти — ви завжди були диваками! Я поспішаю… Треба приготувати святкову вечерю для Різдва.
— Вечерю… для Різдва… — спантеличено повторив Мумі-тато. — То Різдво ще й їсть?..
Та Тітка Гемуля не слухала.
— Невже ви думаєте, що можна обійтися без різдвяної вечері? — нетерпляче кинула вона і, відштовхуючись лапою, з’їхала униз схилом.