— Як цікаво! — захоплено вигукнула Маленька Мю.
— Хто знає, як її знову зробити видимою? — Тато був дуже стурбований. — Може, її слід відвести до лікаря?
— Гадаю, що в цьому немає потреби, — втрутилася Мама. — Можливо, їй хочеться якийсь час побути невидимкою. Вітрогонка казала, що вона сором’язлива.
Найліпше, на мою думку, дати дитині спокій, доки придумаємо, що робити далі.
На тому й погодилися.
Мама постелила Нінні у вільній мансарді у східному крилі будинку. Срібний дзвіночок дзеленчав позад неї, доки вона піднімалася сходами на горище, нагадуючи кошеня, яке колись жило з родиною Мумі-тролів. На столику біля ліжка Мумі-мама поставила склянку соку, поклала яблуко і три картаті карамельки. Карамельки давалися кожному перед сном. Потім Мама запалила свічку і сказала: