— Немає сенсу завдавати прочуханки зверхнім особам, — відповіла Вітрогонка. — Я забрала Нінні з собою і ось зараз привела до вас, щоб ви допомогли їй знову стати видимою.
На якийсь час запала мовчанка. Лише дощ барабанив по даху веранди. Усі глибоко задумались і не спускали очей з Вітрогонки.
— Вона розмовляє? — поцікавився Мумі-тато.
— Ні. Але тітка почепила їй на шию дзвоника, щоб знати, де вона…
Вітрогонка підвелася і знову визирнула надвір.
— Нінні! — гукнула у темряву.