— Уранці я зготував дуже смачний пудинг, — виправдовувався Верть. — Але він кудись зник. А це так званий «блискавичний» омлет!
Омлет було подано на бляшаних покришках. Верть не зводив з нас прискіпливого погляду, напружено чекаючи, коли ж ми візьмемося до трапези. Фредріксон довго, з очевидним зусиллям жував, вигляд у нього при цьому був досить дивний. Нарешті озвався:
— На зубах скрегоче, племінничку…
— Скрегоче!? — перестрашено скрикнув Верть. — Напевно, щось потрапило з моєї колекції… Виплюнь! Виплюнь негайно!
Фредріксон виплюнув на покришку дві чорні колючі штукенції.
— Вибач мені, якщо зможеш! — заблагав Верть. — То лишень мої шестерні… Добре, що ти їх не ковтнув!