За ранковою кавою Ондатр вибудував на ґанковому столі цілий Всесвіт.
— Ось Сонце, — розтлумачував він, показуючи на цукерничку. — Сухарики — це зірки. Ось ця окрушина — Земля. Бачите, яка крихітна! А Всесвіт такий велетенський, що не має кінця й краю. І чорний як ніч. Угорі, в темряві, нипають небесні чудовиська: Скорпіон, Ведмедиця, Овен…
— Досить, досить, — урвав його Тато.
Але Ондатр незворушно вів далі:
— Інша Сонячна система уже не поміститься на вашому столі. Вона ген далеко поза його межами, — і з тими словами він пожбурив канапкою у сад.
— А Сонячних систем багато? — поцікавилася Мама, обачно відставляючи набік таріль з рештою канапок.