— Ваша правда, — погодився хлопчик. — Сюди прибиваються з усіх закутків світу. Нюхмумрики, морські примарики, маленькі і великі повзики, хропунці та гемулі. Інколи навіть морські чорти трапляються.
— А мумі-тролів не доводилося бачити? — запитала Мама Мумі-троля, голос у неї затремтів від хвилювання.
— Доводилося. Бачив одного, — відказав хлопчик. — Це було саме у понеділок, після циклону.
— Невже це татко! — скрикнув Мумі-троль. — Він мав звичку запихати хвоста до кишені?
— Справді, було таке. Я добре пам’ятаю, бо звичка дуже смішна.
Мумі-троль і його Мама дуже втішилися, вхопили один одного в обійми, а Крихітне Звірятко підстрибувало від радості і вигукувало «Ура!»