Незабаром лише злива періщила навколо та бушувало море.
«Зараз не час розповідати про Чарівника, — міркував Нюхмумрик. — Вони й так налякані…»
— Вилазь, Чмиху! — покликав він. — Усе вже минулося!
Чмих, мружачись, виборсався з-під ковдри. Йому було трохи соромно за свій переляк та хлипання, тож він чухався за вухом, вдаючи, ніби позіхає.
— Котра година? — запитав.
— Скоро восьма, — відповів Хропусь.