— Цитьте, дітоньки, треба поміркувати, — втрутився Мумі-тато.
Він зійшов до води, понюшив повітря, повертів головою на всі боки і наморщив чоло. Вдалині загуркотіло.
— Гроза! — верескнув Чмих. — Ой, як страшно!
Над крайобрієм грізно здіймалося темно-синє хмаровище, женучи поперед себе світлі тендітні клаптики хмаринок. Час від часу море осявали спалахи блискавиць.
— Ми залишаємося! — вирішив Тато.
— На всю ніч? — перепитав про всяк випадок Чмих.