З великої полегші Гемуль розтулив лапи і впав у траву.
— Бідне моє серце! — стогнав він. — Тепер воно застрягло мені в горлі. Відколи я пристав до родини Мумі-тролів, мене на кожному кроці переслідують нещастя!
— Заспокойся! — потішав його Нюхмумрик. — Ти чудово дав собі раду!
— Бридкі покручі! — лаявся Гемуль. — Але їхнього барометра заберу собі, хай знають!
— Я б не радив тобі цього робити! — застеріг Нюхмумрик.
Та Гемуль не послухався поради, відчепив блискучий барометр і переможно сховав під пахву.