Він відсторонив гатіфната, котрий правив суденцем, і переклав вітрило на інший курс. Дивина, справа відразу пішла легше, коли за неї взявся морський троль. Човен, танцюючи, полетів уперед, інколи навіть перестрибуючи почерез гребені хвиль.
Крихітне Звірятко повеселіло, а Мумі-троль повискував від захоплення. Лише гатіфнати сиділи мовчки, байдуже вдивляючись у небокрай, їх ніщо не цікавило, окрім руху вперед — з одного місця на інше.
— Я знаю одну чудову гавань, — озвався морський троль. — Але вхід до неї вузький, і лише такому неперевершеному мореплавцю, як я, під силу подолати його.
Морський троль голосно засміявся і змусив човна далеко стрибнути понад хвилями. А тоді при світлі перехресних блискавиць вони побачили у морі землю. На думку Мами Мумі-троля, то була похмура й непривітна земля.
— Чи є там що їсти? — запитала вона.
— Там є усе чого душа забажає, — відповів морський троль. — Тримайтеся, зараз входитимемо в гавань.