— Коштовності? — з надією в голосі продовжувала перелік Хропся. — Їх можна колекціонувати вічно!
— Пхе! — тільки й мовив Гемуль.
— Тоді я й справді не знаю, що придумати… — розвела лапками Хропся.
— Не хвилюйся, — потішив Гемуля Мумі-троль. — Щось тобі підшукаємо. Як не ми, то Мама напевно! До речі, Ондатра не бачив?
— Напевно, ще спить, — з жалем у голосі відповів Гемуль. — Він казав, що не варто прокидатися так рано, і, мабуть, мав рацію.
З тими словами Гемуль побрів далі лісом на самоті зі своїми думками.