— Хочеш сказати, що все зосталося на своїх місцях? — усе ще не вірив Мумі-троль.
Нюхмумрик тицьнув люлькою у бік горизонту.
— Бачиш? Море…
Удалині, на самому небокраї щось зблиснуло, і те щось ворушилося, немов живе.
— Бачиш? — допитувався Нюхмумрик. — Море повертається!
Вони сиділи мовчки, а небо тим часом набирало яскравішої барви, зійшло вранішнє сонечко, свіже, немов умите, як завжди. Раптом прикотилася хвиля, і море увійшло в свої береги. Що вище піднімалося сонце, то синішим ставало море. Хвилі заповнили всі глибини і западини, заспокоїлися, вляглися, стали аквамариновими.