— Котра година? — запитав Мумі-троль.
— Восьма двадцять п’ять, — відповів Тато.
— Я піду шукати! — рішуче сказав Мумі-троль. — Дайте мені годинника, щоб я міг пильнувати за часом.
— Ні! Не відпускайте його! — вигукнула Хропся.
— Це необхідно, — підтримала Мама сина. — Поквапся, кожна хвилина на вагу золота!
Мумі-троль прослизнув з-під ковдри надвір. Повітря над пустельним узбережжям було гаряче, мов у печі.