Дерева перетворилися на голі, обдерті від кори цурпалки, а під ними чорніла знищена земля. Квітка за вушком Хропсі залишилася єдиною живою рослинкою. Так само зненацька, як і з’явилася, хмара голодних коників-стрибунців здійнялася в повітря і зникла в західному напрямку. Ліс знову огорнуло тишею. Хропусь щось занотовував у своєму зошиті. «Катастрофа номер один, — писав він. — Чи знаєте ви, що поява комети завжди призводить до катастроф?»
— Що таке «катастрофа»? — запитав Чмих.
— Нашестя коників-стрибунців, чума, землетруси, — пояснив Хропусь. — А ще цунамі, циклони і таке інше…
— Галас і лемент, одним словом, — пробурмотів Гемуль. — Ані хвилини спокою…
Друзі побрели далі сплюндрованим лісом.
— Тільки б вони не зжерли садок біля хати, — благав подумки Мумі-троль. — Мама помре з розпачу. А татова плантація тютюну… Любий Нюхмумрику, заграй щось, — попрохав він. — Хай навіть щось сумне…