— І, напевно, почувається іще самотнішою, знаючи, що всі її бояться! — докинув Чмих.
Хропся вклала долоньку в долоню Мумі-тролеві.
— Якщо ти не боїшся, — мовила вона, — то й я не боятимуся.
Нарешті друзі дісталися протилежного берега моря. Вони повідкидали свої ходулі, качалися у піску, бігали лісом, галасували й сміялися, хапаючи одне одного в обійми.
— Ми майже вдома! — радів Мумі-троль. — Поквапмося! Скоріше! Мама й Тато чекають нас на ґанку!