— Це сталося випадково! Але я радо рятувала б тебе щоднини від восьминогів!
— Це було б уже занадто! — зауважив Мумі-троль. — Ходімо! Не хочу затримуватися у цій дірі ані на хвилину!
Цілий день мандрували вони пустелею вимерлого моря, сходячи все глибше і глибше. Тут зустрічалися велетенські глибоководні мушлі, анітрохи не схожі на ті, що викидає на берег прибій. Вони були дуже яскравими та барвистими, з численними зубцями й завитками.
— У них можна й мешкати, — зауважила Хропся. — Чуєте, як шумить усередині? Може, хтось там сидить і дихає?
— Це море, — пояснив Нюхмумрик. — Мушля пам’ятає шум моря.