— Ні, але мені страшно.
Мумі-троль зістрибнув у трюм.
Вода сягала йому до пояса, тхнуло пліснявою.
— Це Чмих в усьому винен зі своєю вічною жадобою коштовностей!
— Але я його не винувачу, — заперечила Хропся. — Мені також дуже подобаються коштовності: і золото, і перли, й діаманти! Хтозна, може, й на цьому кораблі вони є… Може…
— Надто темно! — урвав її Мумі-троль. — До того ж, тут на кожному кроці чигає небезпека.