Мумі-троль спинився й принюхався.
— Я не відчуваю запаху моря… — мовив він. — Тут погано пахне…
— Це пустеля, — похмуро зронив Чмих. — Пустеля, в якій збіліють наші кості, їх ніхто й ніколи не знайде. Мені болить голова!
Ноги в’язнули в піску. Вони брели далі, з одного гребеня дюни на інший…
— Погляньте! — вигукнув Хропусь. — Он сунуть вервечкою гатіфнати!
Гатіфнати незмигно вдивлялися в горизонт і неспокійно вимахували лапками.