— У мене буде браслет з перлів, — мрійно прошепотіла Хропся. — А однією перлиною прикрасимо тобі шпильку на краватку.
— Звичайно, хоча я рідко одягаю краватку, — сказав Мумі-троль.
— А ще одну перлину я одягну на шийку своїй таємниці, — озвався Чмих. — У мене ж є таємниця, яка починається на К, закінчується на Я і ходить за мною слід у слід. А коли мене немає поруч, так тужить…
— Може, у твоєї таємниці передостання літера Н? — поцікавився Хропусь.
— Не скажу! — скрикнув Чмих. — Навіть не намагайся вгадувати!
А Нюхмумрик все вигравав одні мелодії за іншими: і колисково-присмеркові, і бадьористо-мандрівні. Потроху повзики та водяники почали розходитися й зникати у лісових хащах. Зникли й мавки, а Хропся заснула, міцно стискаючи у лапці люстерко.