— Які можуть бути танці, коли Земля ось-ось загине?! — запротестував Хропусь.
— Але якщо не зараз, то коли? — не поступалася Хропся. — Будь ласка! До кінця світу в нас ще два дні!
— Може, у крамниці продають лимонад, — замріявся Чмих.
— До того ж, нам майже по дорозі, — докинув Мумі-троль.
— Можна лише глянути одним оком на ті танці, проходячи повз майданчик… — запропонував і собі Нюхмумрик.
Хропусь лише зітхнув. Отож друзі звернули на стежку і попростували за вказівником. Стежка весело в’юнилася лісом, петлювала і закручувалася на всі боки, інколи знічев’я зав’язуючись вузликом. Від такої стежки не втомлюєшся; вона навіть, здається, скоріше приводить до мети, аніж пряма й нудна дорога.