Мумі-троль глянув на компас.
— Дивно поводиться, — мовив він. — Крутиться мов навіжений. Невже боїться комети?
— Цілком можливо, — погодився Нюхмумрик. — Покладемося на інтуїцію. Я ніколи не мав довіри до компасів. Вони нанівець зводять вроджений інстинкт орієнтації у просторі.
— А мій вроджений інстинкт каже, що саме час попоїсти, — сповістив Чмих. — Надто давно ми їли — чому?
— Бо їжа скінчилася, — пояснив Нюхмумрик. — Попий морсу і спробуй думати про щось приємне.
За деякий час вони підійшли до невеличкого озера. Вода спала так низько, що озеро перетворилося на мілку смердючу калюжу. Заболочені зелені водорості охляло обвисали з берегів. Озерце вже не манило до купелі.