Мумі-троль аж зірвався на рівні ноги від такої байдужості свого друга.
— Рушаємо далі! — скомандував він. — Нема чого гаяти час!
І вони рушили вниз стежкою, а над ними з рожевуватого неба світило оповите серпанком сонце.
Біля підніжжя гори між камінням дзюркотів маленький струмок. Він був дуже мілкий, на дні виблискувала золотиста слюда. Гемуль студив натруджені ноги у воді і сам до себе зітхав. Коло нього лежала груба книжка, що називалася «Комахи Північної півкулі, їхні добрі та погані звички».