— Допоможіть! Витягніть мене!
Чмих підвів голову і ще більше позеленів на виду, цього разу — від страху. Він намагався відповзти від краю, упирався лапами і навіть хвостом, ним так торсало навсібіч, що мотузка заплуталася поміж каменюками, і всі троє перестали зсуватися в провалля.
— Ось так, а тепер треба тягнути! — розпоряджався Нюхмумрик. — Коли я дам команду, мусиш щосили натягнути мотузку. Ще ні! Ще ні! Ось тепер — тягни!
І вони потягли, крок за кроком, аж врешті над краєм з'явився Мумі-троль.
Спочатку вуха, потім очі, потім ніс, потім ще трохи носа і нарешті — увесь Мумі-троль.
— Клянусь своїм хвостом! — вигукнув Мумі-троль. — Якби тут була Мама!