Нюхмумрик вибрав чималенький камінь, що лежав на самому краєчку прірви.
— Дивись, — він розгойдав каменюку, раз-два-три — і вона зникла з очей. Мумі-троль та Нюхмумрик кинулися до краю і зазирнули униз. Каменюка витанцьовувала поміж скелями, гуркочучи, немов громовиця, услід летіла курява з дрібних камінців та уламків скель, а в горах ще довго гуляла глуха луна.
— Справжня лавина! — захоплено вигукнув Нюхмумрик.
— Я теж хочу! — Мумі-троль кинувся до ще більшої брили, яка балансувала над прірвою.
— Обережно! — скрикнув Нюхмумрик, але було надто пізно, брила загуготіла вниз, а за нею — нещасний Мумі-троль.