Мумі-троль крокував попереду всіх. Він відчинив вхідні двері й поштиво завмер на порозі.
Вежа — велика зала — була обладнана найпотужнішим у світі телескопом, який день і ніч, спроквола обертаючись навсібіч, спостерігав за зоряним небосхилом, чи не чигає десь у Всесвіті небезпека, і при цьому по-котячому муркотів.
Юрми маленьких професорів метушилися навкруги, шастали вгору і вниз блискучими латунними сходами, щось регулювали, щось відкручували, щось вимірювали, час від часу записуючи покази до нотатників. Вони страшенно поспішали і всі як один палили цигарки.
— Доброго вечора! — привітався Мумі-троль.
Однак ніхто не звернув на нього уваги.
Тоді він шанобливо підступив до найближчого до себе професора і посмикав його за полу піджака.