— А я гадав, що хмари м’які, пухнасті й приємні на дотик, — розчаровано пробубонів Чмих і пчихнув. — Як мені вже набридла ця клята подорож!
— Що це там? — вигукнув Мумі-троль і став як укопаний. — Там щось лежить і виблискує…
— Діамант? — Чмих знову збадьорився.
— Здається, маленький браслет, — мовив Мумі-троль, ступивши в густу пелену туману.
— Будь обережний! — застеріг його Нюхмумрик. — Він лежить на самому краю провалля!
Мумі-троль, дуже обачно ступаючи, рушив далі. Над самим урвиськом він ліг на живіт, простягнув уперед лапу.