З Нюхмумриком подорож стала набагато веселішою. Він виводив на губній гармонії пісеньки, яких вони ніколи раніше не чули, навчив їх грати у покер і рибалити вудкою. Розповідав неймовірні, шалені історії. Навіть річка звеселіла, поплинула собі прудкіше, час від часу кружляючи в круговертях. Русло її звузилося, а Самотні Гори підступили ближче. Вершини тонули у хмарах, що й далі важкою ковдрою нависали над землею. Та жодної обсерваторії на видноколі.
— Розкажи щось, — попросив Чмих. — Але ні слова про комети. Про щось гарне…
Нюхмумрик сидів при стерні.
— Хочете почути про гору, яка вивергає вогонь?
Мумі-троль і Нюхмумрик поважно кивнули на знак згоди.