— Дмухни, дмухни — гірше не буде, — зітхнув бука.
Джульєтта дмухнула…
— Ой-ой-ой!!! — заволав Гаврик, обійнятий полум’ям, і стрибнув у річку. — Ти!.. Ти це зумисне зробила?! — накинувся бука на отетерілу драконицю, вилазячи з води. — Га?
— Це… це… не я, — не знала що й сказати Джульєтта. — Тобто… невже це я?
— Не придурюйся, я сам бачив. Курей тут, слава Книзі, немає, а з-поміж нас тільки ти одна — вогнедишна.
— Але ж я не вогнедишна! — опиралася Джульєтта.