— Слухайте, — раптом відірвався від читання Гаврик, — а Наритів блазень часом не той самий Геліус? Він теж люд.
— Цього не може бути, — заперечив Шмигун. — Люди так довго не живуть. Це просто збіг.
— Гм-м, дивний збіг, — гмикнув бука і продовжив читати.
Сьогодні по обіді ми вперше зустрілися в бою з відьмаками на мітлах.
Патрульні дракони вчасно помітили підозрілу метушню в небі над замком. Це були декілька десятків мітлетунів. Вони зі свистом наближалися до нашого табору. За ними вирушили наземні Наритові війська.
Перша атака відьмаків була приголомшливою: одразу десять драконів, що за тривогою піднялися в повітря, й упали додолу, обплутані тросами.