— Сюди! Сюди! — загукали Понтій і Петяка.
— Чого це ви, замість того щоб готувати сніданок, по деревах лазите? — здивовано спиталася Джульєтта.
— Якщо ви мене зараз же не знімете звідси, то поснідають мною! — закричав Шмигун, хапаючись за хвіст дракониці.
Тут і Джульєтта, і Гаврик помітили цілу гору печерних помідорів, що, бридко плямкаючи, пожадливо розтуляли свої ротяки й тяглися ними до лепрехуна.
Гаврик ухопив товариша за комір, і Джульєтта ракетою рвонула в небо.
Тієї ж миті від верхівки піраміди відштовхнувся найхижіший помідор і, злетівши на метр догори, уп’явся в багатостраждальну босу Шмигунову ногу…