— Що правда, то правда, — погодився горобець. — Стомився я добряче, от від перевтоми і не помітив твого ока. Я думав, то блакитна кругла хмаринка.
— Отже, — міркував Гаврик, — на Півночі таки є дракони.
— Ще й які! — підтвердив Петяка. — Той, котрого я бачив, — як дві Джульєтти завбільшки.
— Бреши-бреши, — відмахнувся Понтій, — таких не буває.
— Спарт, — сказав, як відрізав, Шмигун.
— Де він? — стріпнулася Джульєтта, роззираючись навсібіч.