Привал у лісі
Над Містом тільки-тільки загорався наступний день, а Гаврик і його новий товариш Шмигун, осідлавши Джульєтту, вже долали важкі кілометри довгої й незвіданої путі. Понтій летів своїм ходом. Час від часу пугач сідав на спину дракониці, щоб перепочити.
— Ну, шановні мої, літати наввипередки з драконами — це не та справа, задля якої я вилупився з яйця й потрапив у обійми світу, — бурчав пугач, летячи позаду Джульєтти. — Я провидець. Моя місія — передбачати й застерігати незрячих і нерозумних.
— У такому разі, — кинув Шмигун, — може, ти скажеш, скільки мені ще без черевика доведеться нидіти?
— Раз плюнути, — пхикнув Понтій. — Зараз я лише заплющу очі, щоб "увімкнулося" третє око…
Пугач заплющив очі й на ходу почав щось бурмотіти.