— Як Спарт?!! — стріпнулася Джульєтта. — Він же загинув…
— Хто його зна. Того знаменного дня моєї зустрічі з Кривом, сховавши щоденника, я ще раз повернувся до Чорного озера. На березі вже не було короля буків. Ніхто не знає, що з ним зробив Нарит і його песиголовці. А от Спарта вони залишили помирати. Ніхто б не вижив, отримавши такі страшні ушкодження і втративши стільки крові… Ніхто… Крім Спарта.
— То він вижив? — нетерпляче спитав Понтій.
— Я не можу цього стверджувати напевне, увечері він ще був там, але на ранок кудись подівся з берега Чорного озера. І вночі туди точно ніхто не приходив. Згодом міщуки подейкували, нібито хтось тієї ночі бачив у небі великого дракона, який вилітав з Міста.
— Але ж Крив не міг знати про це, — сказав Гаврик, — він же писав записку раніше.
— Не міг, однак був переконаний, що без вогнедишних драконів Нарита не перемогти.