— Ну то й що? — відмахнувся настирливий вояк.
— Якщо Нарит залишиться завтра без смоли, — сказав Гаврик, — він вас по голові не погладить.
— Добре, живіть поки що, — роздратовано кинув песиголовець і вийшов із кав’ярні разом зі своїми товаришами та нещасним полоненим.
Гаврик крадькома запхнув собі за пазуху зошита й прошепотів Джульєтті:
— Негайно додому. Якийсь дурнуватий день сьогодні.
Вони розрахувалися за морозиво й вийшли на свіже повітря.