— То хто ж тоді тебе їв? — не міг нічого зрозуміти пугач.
— Ніхто мене не їв! — уже сердився Шмигун. — Ото причепилися.
— Ви що, змовилися говорити загадками? — зітнув крильми Понтій.
— Пояснюю, — усміхнувся Гаврик, — і ти, і ми з Петякою думали, що гарчить хтось дуже страшний, великий і потворний…
— Інакше й не може бути, — закліпав очима пугач, — я зроду не чув мерзенніших звуків.
— Так-так, і ми теж, — погодився бука. — Але біля печери ніхто не гарчав.