— Поглянь! — вигукнув Петяка, показуючи крилом у глиб печери. — Там з’явився отвір.
Справді, землетрус розчахнув, здавалося, монолітну дальню стіну, утворивши чималу темну пройму.
— Ходімо!
Гаврик запалив від вогнища велику гілку хмизу, взяв ув оберемок іще декілька і, піднявши щойно створений смолоскип над головою, попрямував до розколини. Вона виявилася входом до вирубаного в камені тунелю. Тунель був настільки широким і високим, що по ньому, щоправда нагинці, міг би пройти навіть дракон.
— Сподіватимемося, цей підземний хід нас кудись виведе, — сказав бука й пішов у темінь.
Петяка подався за ним.