Був такий холод, що навіть звірі й пташки не знали, як його перебути.
— Брр! — прогарчав Вовк і застрибав між кущів, підібгавши хвоста. — Жахлива погода! Не розумію, куди тільки уряд дивиться.
— Віть-віть-віть! — прощебетали зелені Коноплянки. — Наша старенька Земля вмерла, і її нарядили в білий саван.
— Земля готується до весілля, а це її весільне вбрання, — протуркотіла одна Горлиця іншій. Їхні маленькі рожеві ніжки зовсім задубіли від холоду, проте вони вважали своїм обов'язком дотримуватись романтичного погляду на становище.
— Дурниці! — прогарчав Вовк. Кажу вам, що в усьому винен уряд, а як не повірите мені, я вас поїм. — Вовк завжди мислив тверезо і завжди мав напохваті переконливі аргументи.
— Ну, а щодо мене, — промовив Дятел, що був природжений філософ, — то мені не треба ніяких теорій. Якщо річ є така, то така вона і є, а зараз страшенно холодно.