– Та ні" я анітрохи не боюся,– відказав Меркс.–От тільки...
– Що "тільки"?
– Ну, човна ж нема. Ви й самі знаєте.
– Я чув" тутешня хазяйка казала, що ввечері має прийти якийсь чоловік і поїхати човном через річку. Отож будь що буде, а ми мусимо їхати з ним.
– Собаки у вас, сподіваюся, добрі? – запитав Гейлі.
– Чудові,– сказав Меркс.– Та що з того? Адже ж ви не маєте жодної її речі, щоб дати їм понюхати.
– Ото ж бо й воно, що маю! – переможно вигукнув Гейлі.– Осьде шаль, вона покинула її на ліжку, коли тікала. І капор теж забула.
– Пощастило нам,– сказав Локер.– Ану давай їх сюди.