--==Страница 76==--

Пред Оглавл След

Слухай, Томе, це ж просто щастя, що я тебе зустрів! Я вклепався в бісову халепу, і ти повинен мені допомогти.

– Та вже звісно! – буркнув його чемний приятель.–

Коли ти радий когось бачити, то вже так і знай, що тобі чогось треба. Ну, що там у тебе?

– А це з тобою приятель? – спитав Гейлі, недовірливо позирнувши на Меркса.– Чи, може, компаньйон? |

– Еге ж, ти вгадав. Гей, Мерксе! Це той один, що д ми з ним разом промишляли в Натчезі.

– Радий познайомитись,–озвався Меркс, простягаючи руку, довгу й кощаву, мов вороняча лапа.– То це Ц ви і є містер Гейлі? Ц

– Я самий, голубе,– відказав Гейлі.–А тепер, панове, коли вже ми так щасливо зустрілись, ходімо в ту кімнату, і я вас трохи почастую. Гей ти, старий телепню! – гукнув він до чоловіка за прилавком.– Ану подай нам гарячої води, цукру, сигар і добрячу міру справжньог о питва, щоб було чим душу звеселити!

І ось уже у вітальні засвічено свічки, роздмухано вогонь у каміні, і вся доброчесна трійця сіла коло столу, заставленого згаданими вище речами, що сприяють приятельській балачці. і

Пред Оглавл След