– От лихо! Геть чисто забув. Більше не згадуватиму, хай йому чорт!
– Та ось же ти знову сказав "чорт"!
– Хіба? чорт... Цебто я ж зовсім не хотів.,,
– Треба бути уважнішим, Семе.
– Ось нехай я трохи віддихаюсь, пані, то вже говоритиму все як слід. Буду страх який поважний.
– А тепер, Семе, ти поїдеш з містером Гейлі, покажеш йому дорогу і щось там допоможеш. Бережи коней, Семе. Ти ж знаєш, Джеррі трохи накульгує ще від минулого тижня. То не дуже їх натужуй. Останні слова місіс Шелбі проказала, стишивши голос і дуже промовисто.
– За мене будьте певні! – вигукнув Сем, значливо зводячи очі вгору.– Та хай мене чорти... Ой! Я незумисне!..– раптом схаменувся він з таким кумедним виразом обличчя, що господиня мимохіть засміялася.– Я кажу, пані, за коней можете не турбуватись.
– Слухай, Енді,– мовив Сем, повернувшись до конов'язі під крислатим буком,– я нітрохи не здивувався б, якби коник отого пана зненацька почав вихати, тільки но пан сяде в сідло. Ти ж знаєш, кінь – худобина норовлива! – І Сем лукаво тицьнув Енді в бік.