– Еге ж, по всьому,– неуважно проказав за ним містер Шелбі, тоді тяжко зітхнув і мовив ще раз: – По всьому!
– Здається мені, не дуже ви потішені,– сказав торговець.
– Гейлі,– мовив містер Шелбі,– я сподіваюсь, ви дотримаєте свого слова й не продасте Тома першому ліпшому покупцеві, не знаючи, хто він і що.
– Але ж ви самі вчинили точнісінько так, шановний пане,–відказав торговець.
– Ви добре знаєте, що мене змусили до цього обставини,– згорда промовив містер Шелбі.
– То вони так само можуть змусити й мене,– сказав торговець.– А проте я зроблю все, що зможу, щоб примістити Тома в добрий дім. Ну, а щодо мене вам нема чого турбуватись – я його не покривджу. Чого чого, а жорстокості в мені, хвалити бога, нема аністілечки.
Згадавши ті людяні принципи, про які тільки вранці розводився торговець, містер Шелбі не дуже повірив його запевненням; та іншої ради він не мав, а тому без зайвих слів попрощався з торговцем і, залишившись на самоті, закурив сигару.
Розділ V