РозділХІІ
ТИПОВА КАРТИНА ЗАКОННОЇ ТОРГІВЛІ
Містер Гейлі і Том помалу їхали собі далі труською дорогою, занурені кожен у свої думи. Та дивовижна річ: ці двоє сиділи поряд в одному візку, мали однакову людську подобу, перед очима їх проходили самі краєвиди – але як різнились їхні думки!
Містер Гейлі, приміром, спочатку міркував про Тома – про його зріст, міць і статуру,– прикидаючи в думці, скільки можна буде за нього вторгувати, якщо зберегти його до продажу при тілі та в доброму здоров'ї. Міркував він і про те, як збиратиме свій новий гурт негрів, про різницю в цінах на чоловіків, жінок і дітей та про всілякі інші речі, пов'язані з його комерцією. Потім став думати про себе, про те, який він добрий і людяний. Ще б пак, онде інші торговці сковують своїм неграм руки й ноги, а він надів на Тома лиш ножні кайдани, а руки залишив вільні – доти, доки той пристойно поводитиметься. Містер Гейлі аж зітхнув на думку про людську невдячність: певне ж, Том не цінує його ласки, так само як не цінували її інші негри, до яких він виявляв прихильність. Скільки вже разів він на них помилявся! Аж дивно, що й досі лишився такий добросердий!..
Діставши з кишені кілька газет, містер Гейлі почав пильно переглядати об'яви. Але читати він був не великий мастак, ото читаючи, півголосом проказував слова, немовби хотів вивірити на вухо те, що бачили очі.
В цей от спосіб він і прочитав помалу таку об'явку:
ТОРГИ НА НЕГРІВ!
Згідно з судовою постановою, у вівторок, лютого, у місті Вашингтоні, штат Кентуккі, перед будинком суду продаватимуться з торгів такі негри: Ейджер – років, Джон –ЗО років, Бен – рік, Сол – років, Олберт – років. Торги призначено на користь кредиторів і спадкоємців м ра Джесса Блачфорда