— Авжеж, казав, та не так. Слухай уважно, і я все тобі розтовкмачу, — мовив Тіп, карбуючи кожне слово і заглядаючи просто в очі Джеку, який широко усміхався, утім, як і завжди. — Дороті йшла до Смарагдового міста з надією, що Чарівник поверне її додому, до Канзасу, а Опудало й Залізний Лісоруб пішли разом із нею. Але Чарівник не зумів повернути її додому, бо виявився не таким уже й чарівником, за якого себе видавав. Тоді вони розсердилися на того Чарівника і пригрозили зірвати з нього машкару. Отож Чарівник зробив велику повітряну кулю — і тільки його й бачили. І справді відтоді його ніхто ніколи не бачив.
— Напрочуд цікава історія, — мовив Джек, широко усміхаючись. — Я зрозумів майже все, окрім пояснень.
— Ось і добре, — відповів Тіп. — Після того як Чарівника і слід загув, жителі Смарагдового міста визнали Його Величність Опудала своїм правителем. І я чув, що кращого правителя годі й шукати.
— А ми зустрінемося з цим дивним правителем? — зацікавився Джек.
— А чом би й ні, — відповів хлопець. — Якщо не буде чогось важливішого.
— Авжеж, любий тату, — мовив Гарбузова Голова, — я охоче піду за тобою, куди б ти не пішов.
Як Тіп випробовував чародійство