— Невже? — запитав Джек.
— Авжеж. Своїми руками зібрав. А ще зробив тобі очі, і ніс, і вуха, й рота, — сказав Тіп із гордістю. — Та ще й одягнув як міг.
Джек вимогливо оглянув себе.
— Мене просто потрясає витонченість вашої роботи, — зауважив він.
— Та так собі, — скромно відмахнувся Тіп, який і сам уже став помічати певні хиби в будові свого страхопуда, від яких того трясло всю дорогу. — Якби я тільки знав, що на нас чекають мандри, я, мабуть, ретельніше підійшов би до справи.
— Це ж що виходить? — вигукнув Гарбузова Голова. В його голосі чулося щире здивування. — Якщо ти мене створив, то ти мій творець і я мушу називати тебе батьком!
— Ну, це голосно сказано. Я б сказав — майстром! — розсміявся хлопець. — Авжеж, синку, я й справді тебе склепав.