— Своєю впертістю ти лише погіршуєш своє становище. Ми сповнені рішучості дізнатися все про дівчинку на ім’я Озма, і якщо ти не скажеш усе, що тобі відомо, то сама знаєш, що з відьмами буває...
— Тільки не це! — розхвилювався Залізний Лісоруб. — Нікому не можна вкорочувати віку, навіть якщо це стара Момбай.
— Це лише погроза, — стиха пояснила Ґлінда. — Ніхто не збирається позбавляти Момбай життя, адже їй самій краще розказати нам усю правду.
— Хух! Аж від серця відлягло! — полегшено зітхнув Залізний Лісоруб.
— Припустімо, я розповім вам усе, що ви хочете знати, — раптом усім на подив заговорила Відьма. — І що мені за це буде?
— Якщо так, — відповіла Ґлінда, — я лише дам тобі випити зілля, від якого ти геть забудеш усі свої чаклунські вміння.
— Тоді я стану безпорадною старою бабцею, як і всі інші мого віку!