— А яка тоді буде з мене користь? — заходився відмовляти Тіп. — Тоді ж нíкому буде на вас робити.
— А Гарбузова Голова навіщо? — відрубала Момбай.
Тіп знову заквилив.
— А чом вам не обернути мене на цапа чи хоча б на курча? — запитав він занепокоєно. — Який вам зі статуї пожиток?
— А ось який, — відповіла Момбай. — Наступної весни я розіб’ю квітник, а посеред клумби поставлю мармурову статую для краси. Сама дивуюся, що це якось не спало мені на думку раніше. Як же ти мені остогид за всі ці роки!
Від її слів Тіп відчув, що обливається холодним потом, але й далі боявся поворухнутися і лише з дрижаками в колінцях стривожено поглядав на казанок.
— А може, воно не подіє, — пробубонів він ледь чутно безутішним голосом.