— А що ти взагалі знаєш?
— Ну, поки складно сказати, — відповів Джек. — Бо хоч мені й здається, що я знаю багато, та я ще не знаю, скільки я ще не знаю. А от щоб це з’ясувати, потрібен якийсь час.
— Оце точно, — заглиблена у свої думки, підтвердила Момбай.
— І що ж ви тепер робитимете з ним, коли він живий та ще й, здається, сповна розуму? — поцікавився Тіп.
— Я ще подумаю, — відповіла Момбай, — та спершу всім час додому, бо вже смеркає. Допоможи Гарбузовій Голові йти.
— Не треба мені допомагати, — відповів Джек. — Я сам. Я можу ходити так само, як ви. Адже у мене є руки й ноги і вони згинаються.
— Це так? — запитала стара, звертаючись до Тіпа.