— Хто це? Як ти його назвала? — прошепотів Зеб дівчинці на вухо.
— Це Чарівник Оз. Хіба ти про нього не чув?
Тут до Чарівника підійшов чоловік із зіркою.
— Пане, — звернувся він до незнайомця. — Що привело вас до Землі листелюдей?
— Я й не знав, що це за місце, синку, — відповідав той із люб’язною усмішкою. — Чесно кажучи, вирушаючи в дорогу, зовсім не збирався сюди прибувати. Я живу на поверхні Землі, де, з вашого дозволу, не так гарно, як усередині. Вчора піднявся на повітряній кулі, а коли став спускатися, провалився у величезну тріщину, що утворилася під час землетрусу.
З моєї кулі витекло так багато газу, що я не міг піднятися знову, а потім земля над моєю головою зімкнулася. Тож я втрачав висоту доти, поки не потрапив сюди. Якщо ви мені вкажете спосіб звідси вибратися, я із задоволенням піду геть. Прошу пробачити за заподіяні хвилювання, але я не навмисне, чесне слово.
Принц вислухав його дуже уважно. Потім заговорив знову: