— Дурниці! — закричали хором поросята.
— Запитайте в Дороті, — образився старий Чарівник.
— Так і є, — дуже серйозно відповідала дівчинка. — Наш друг Оз всього лиш фокусник, і він вже не раз доводив це. Він вміє творити деякі чудеса, але тільки якщо під рукою є спеціальні пристосування.
— Спасибі, мила, за підтримку, — подякував їй Чарівник. — Коли тебе називають чарівником, а ти зовсім не чарівник — це наклеп, і я не хочу, щоб на мене зводили наклепи. Я один з найбільших у світі фокусників, і ви всі в цьому переконаєтеся, коли ми помремо голодною смертю, і наші тіла залишаться лежати розпростертими на підлозі цієї нікому не відомої печери.
— Гадаю, якщо справа до цього дійде, переконуватися буде вже нікому і ні в чому, — завважила Дороті, яка весь цей час про щось зосереджено розмірковувала. — І я не впевнена, що нам потрібно так вже відразу позбавлятися від своїх тіл. Моє мені ще стане в пригоді, та й ваші вам — теж.
— Але вибратися звідси неможливо, — розвів руками Чарівник.
— Для нас, мабуть, і неможливо, — відповіла Дороті, усміхаючись. — Зате дехто може нам допомогти. Веселіше, друзі, не падайте духом, я впевнена: нам допоможе Озма.